РОЖДЕНИЕ ИДЕИ И ЕЕ РЕАЛИЗАЦИЯ...
КОРОТКАЯ ИСТОРИЯ ПОЯВЛЕНИЯ "ЛЯЛЬКОВОГО СВІТУ"...
Ведучи рубрику про тварин у мистецтві в одному зі спеціалізованих львівських журналів, сама для себе придумувала теми, що потім представляла й аргументувала в редакції... й ось, через рік роботи над мистецькими стилями чи любителями анімалістичного жанру ))) дійшла до ручки ))) чи просто вичерпалась у серьйозності))) Й саме тут на горизонті з*явився ВІН - плюшевий ведмедик!!!
Сегодня решила поделится ранее опубликоваными материалами ... к сожаление в електронном формате (как и в печатном) журнал уже не существует ... :( а жаль...
(Моя подружка, щодня їздила на роботу через проспект й при появі нового номеру журналу телефонувала й казала : "Ирка, там тебе знову на смітниках надрукували :) " ось так от :)
Звір, якому можна довірити свої переживання.
Перший "плюшевий" ведмедик (а може, і не плюшевий, а просто м’який, зроблений зі штучного хутра) був у житті кожної дитини. Але це тепер нам так видається, адже були часи, коли м’яких ведмедів зовсім не було.
Сьогодні м’яких іграшок безліч. І лисенята, і кошенята, і слоненята, проте мільйони дітей віддають перевагу ведмежатам. До того ж, ця любов проноситься через роки. Плюшее ведмежа стає гарним другом, що ніколи не зрадить та вміє зберігати секрети. І дійсно, ведмедик схожий на маленьку людину: у нього є передні лапи, схожі на руки, і задні лапи, схожі на ноги. І в той же ж час це не людина. Щось проміжне між твариною і людиною. Звір, якому можна довірити свої переживання.
М'які іграшки у виді тварин з'явилися порівняно пізно, тільки в XІХ столітті. Тоді їх робили для своїх малят люблячі і турботливі мами чи бабусі.
Масового, промислового виробництва таких іграшок не існувало доки за справу не взялася Маргарет Штайфф.
Існує кілька легенд про створення улюбленої плюшевої іграшки - Ведмедика Тедді, найпопулярніші - німецька й американська, хоча, насправді, вони доповнюють одна одну.
Легенда німецька розповідає про те, що більше 100 років тому жилася у Швабського містечку Гінген (Gіengen) дівчина Маргарет Штайфф. В дитинстві вона перехворіла поліомієлітом і була прикута до інвалідного крісла. Але природа обдарила її добрим серцем, м'яким характером і "золотими руками". А ще в неї виходило придумувати й шити зовсім незвичайні дитячі іграшки. З часом виготовлення іграшок стало основним заняттям Маргарет, й усе більше знаходилося шанувальників її творчості. Батьки Маргарет допомогли дівчині відкрити свою майстерню дитячих іграшок й ця справа стала родиною. Іграшки робили вручну з натуральної вовни і плюшу, набивали стружкою. Це були ляльки та тварини. Але найпопулярнішим став ведмедик. І відбулося це завдяки улюбленому племіннику Маргарет художнику Рихарду Штайфу, що спостерігаючи за грою ведмедів в Штутгардском зоопарку розробив ескізи та спеціальне кріплення, що дозволяло тваринам рухати лапами і головою, стояти ...
Саме такий ведмедик одержав головний приз на Лейпцігському ярмарку кустарної промисловості. Більш того, він дуже сподобався присутнім на ярмарку американцям, і вони замовили фабриці 3000 ведмедиків…
Легенда американська завдяки курйозному випадкі на полюванні спричинилась до оригінальної назви іграшки – Ведмедика Тедді, котрий став тескою 26 президент США Теодора Рузвельта, а згодом і талісманом Рузвельта.
Тедді користувався шаленою популярністю й ідея виготовлення м'яких ведмедиків була підхоплена в усьому світі - Англія, Шотландія, Америка, Японія. Мінявся дизайн іграшки, матеріали, з яких вона виготовлялася, постійно удосконалювався.
Для дітей усього світу почали робити ведмедів-школярів, ведмедики-військові в повній амуніції, пожежні, лікарі, моряки, клоуни…
Водночас відбулась ще одна доволі дивна проте знакова подія - поява Вінні Пуха.
Безумовно, це найвідоміше ведмежа. Своє ім'я герой книги Алана Мілна запозичив в улюбленого ведмежати сина письменника.
Письменник Алан Мілн і його дружина подарували на день народження своєму сину Кристоферу Робіну в 1921році ведмедика Альфа англійської фірми J.K.Farnell. Кристофер назвав це мохерове ведмежа Вінні Пухум на честь своїх улюбленців в лондонському зоопарку - північноамериканського ведмедя Вінні та лебедя Пуха.
В даний час оригінальні начерки Эрнеста Шефарда зберігаються в Музеї Вікторії й Альберта в Лондоні, а основні малюнки - у Нью-йоркській публічній бібліотеці.
Сьогодні книга Мілна перекладена на двадцять мов, і вже неможливо представити дитячу літературу без його персонажів. З тридцятих років багато фірм приступили до випуску м'яких іграшок - героїв книги. Пізніше одна з компаній Стефана Слезингера закупила права на торгівлю серії Вінні Пухів у США і Канаді. А у 1960 році Уолт Дисней зі скандалом перекупив усі права на Медвежа. І хто б міг подумати, що буде стільки шуму через миле ведмежа, куплене в Лондонському магазині у 1921 році.
У вересні 1981 року 61-літній Кристофер Робін Мілн відкрив пам’ятник ведмедиці Вінні (у натуральну величину) у Лондонському зоопарку (скульптор Лорн Маккин). У 1999 році канадські кавалеристи з «Форт Гарри Хорс» відкрили там же ж другий пам’ятник (скульптор Біллі Эпп), що зображує лейтенанта Гаррі Колборна з ведмежам (саме воно виросши, стало Вінні). Копія останнього пам’ятника споруджена також у зоопарку канадського міста Вінніпег.
Плюшевий ведмідь, що належав Кристоферу Робіну, зараз знаходиться в дитячій кімнаті Нью-Йоркської бібліотеки. Він не дуже схожий на ведмедя, якого ми бачимо на ілюстраціях Шепарда. Моделлю ілюстратору послужив «Буркун», плюшевий ведмедик його власного сина. На жаль, він не зберігся, ставши жертвою собаки, що жила в родині художника.
Авторські права на образ Вінні та його друзів - одні із найприбутковіших у світі, у всякому разі що стосується саме літературних персонажів. Зараз компанія Діснея заробляє на продажі відео- і іншої продукції, зв'язаної з Пухом, 1 мільярд доларів у рік - стільки ж, скільки на створених власне Діснеем знаменитих образах разом узятих.
Іграшки Кристофера Робіна, що стали прототипами героїв книги (крім Крихти Ру, що не зберігся), з 1947 знаходяться в США (віддані туди Милном-отцом на виставку, а після його смерті придбані видавництвом "Даттон"), до 1969 зберігалися у видавництві, а в даний час виставлені в Нью-Йоркській публічній бібліотеці. Багато британців вважають, що ця найважливіша частина культурної спадщини країни повинна повернутися на батьківщину. Питання про реституцію іграшок піднімався навіть у британському Парламенті (1998).
Ще одним не менш відомим «нащадком» став Олімпійський ведмедик символом XX олімпійських ігор, що проходили в Москві в 1980 році, запропонований в 1977 році художником Віктором Чижиковим. Він став символом і оберегом Ігор-80 завдяки своїй добродушності і чарівності. Особливо запам’ятався учасникам Олімпіади і глядачам заключний вечір, коли трибуни стадіону «Лужники» зі сльозами на очах проводжали Ведмедика, що летить на повітряних кулях, під слова чудової пісні Олександри Пахмутовой і Миколи Добронравова.
Американський історик Чарльз Панати, автор книги «Надзвичайні джерела звичайних речей», вважає, що саме винахід плюшевого ведмедя став відправною крапкою для технічного прогресу. Спочатку ведмежата виготовлялися з натурального хутра і дорогих тканин. Але масовий попит зажадав від виробників здешевлення вихідних матеріалів. Тому вже в 1903 році для виготовлення шкіри ведмедя почали використовувати плюшеву тканину, до цього що застосовувалася, в основному, для оббивки меблів. Саме плюшеві ведмедики спонукали виробників тканин розробляти спеціальні матеріали, розраховані винятково на дітей.
У 1930-і роки, після того як годинні механізми стали відносно дешевими, ведмежата стали першими масовими іграшками з заводним механізмом. Після появи дешевих електричних батарейок у 1950-і роки, першою іграшкою, у якій вони були використані, також були плюшеві ведмеді. Крім того, плюшевий ведмедик став першою іграшкою, що говорить і яку можна купати (зразок з’явився в 1956 році).
Сьогодні Ведмедик Тедді став не просто улюбленою іграшкою дітей і дорослих, але і предметом захопленого колекціонування. І в цього хобби є цілком наукова назва - арктофілія (гр. "арктос"- ведмідь і "філос" – аматор ). У багатьох країнах існують клуби аматорів плюшевого ведмедика і навіть присвячені йому музеї. У Великобританії є 25 музеїв, у Німеччині - 6, у Бельгії - 4 і навіть у Японії є ведмежий музей. :)
Тедди став героєм листівок, мультфільмів, пісень і навіть реклами. Під час В'єтнамської компанії він був своєрідним засобом антивоєнної агітації. А в рік 100 літнього ювілею іграшки проходив чемпіонат "Евро-Тедді", у якому брали участь більш двохсот виробників з Європи й Америки.
Ведмедика різних європейських і американських фірм початку XX століття (виробництва до Другої світової війни) - популярний об'єкт колекціонування.
Так ательє Шанель випустило Ведмедик-Карла Лагерфельда на честь чи те 70-річчя, чи те 75-річчя модельєра (ніхто точно не знає його вік).Як вдалося з'ясувати - ведмедик коштує 750 євро і буде продаватися в Лондонському Хэрродс. Загальний тираж - 2 500 екземплярів). Не поступаються Лагерфельду й авторські ведмежата роботи визнанихТеддістів, зокрема Джимми Кейдж, Анастасії Купцової…
Останнім часом (кінець XX - початок XXІ в.) велику популярність набирають плюшеві ведмедики фірми MeToYou. Вони стилізовані під іграшки, «знайдені на горищі». Відмітними їхніми рисами є штучні заплатки, а також зашиті розриви.
За підсумками опитування населення Гонконгу в 2004 році Вінні виявився улюбленим персонажем диснеївських мультфільмів усіх часів. У 2005 році аналогічні соціологічні результати були отримані і на Філіппінах.
11 квітня 2006 на Алеї слави в Голлівуде була відкрита зірка Вінні-Пуха.
Історія Пуха в СССР починається з 1958 року, коли з книгою познайомився Борис Заходер. Знайомство почалося з енциклопедичної статті й переросло любов з першого погляду… У 1960 році переклад видали в тільки що заснованому видавництві «Дитячий світ» з ілюстраціями Аліси Поре. У 1965 книга стала дуже популярною й вийшла у Детгізе. А у студії «Союзмультфильм» під керівництвом Федора Хитрука було створено три мультфільми про Пуха.
Вінні-Пух зображений на поштових марках щонайменше 18 держав (у тому числі пошти СРСР у 1988 р., марка присвячена історії радянського мультфільму). Окремого згадування заслуговує також канадська серія з чотирьох марок, де на одній марці зображений лейтенант Гарри Колборн із ведмежам Вінніпег, на іншій - маленький Кристофер Робін із плюшевим ведмедем, на третьої - герої ілюстрацій Шепарда, на четвертої - диснеївський Пух на тлі Walt Dіsney World у Флориді.
Вінні- Пух був настільки популярний у Польщі, що у Варшаві його ім'я носить вулиця (польск. Ulіca Kubusіa Puchatka).
Офіційна дата народження Вінні-Пуха - 21 серпня 1921, тобто день, коли Кристоферу Робіну Мілну виповнився рік. У цей день Мілн подарував сину плюшевого ведмедя (який, щоправда, одержав ім'я Пуху тільки через чотири роки).
Треба сказати, що й в плюшевого ведмедика є конкретний день народження. У США, Великобританії і скандинавських країнах День Плюшевого Ведмедика відзначають 27 жовтня. А у 2002 році, свято було особливо урочистим: перші 100 років!
Перший "плюшевий" ведмедик (а може, і не плюшевий, а просто м’який, зроблений зі штучного хутра) був у житті кожної дитини. Але це тепер нам так видається, адже були часи, коли м’яких ведмедів зовсім не було.
Сьогодні м’яких іграшок безліч. І лисенята, і кошенята, і слоненята, проте мільйони дітей віддають перевагу ведмежатам. До того ж, ця любов проноситься через роки. Плюшее ведмежа стає гарним другом, що ніколи не зрадить та вміє зберігати секрети. І дійсно, ведмедик схожий на маленьку людину: у нього є передні лапи, схожі на руки, і задні лапи, схожі на ноги. І в той же ж час це не людина. Щось проміжне між твариною і людиною. Звір, якому можна довірити свої переживання.
М'які іграшки у виді тварин з'явилися порівняно пізно, тільки в XІХ столітті. Тоді їх робили для своїх малят люблячі і турботливі мами чи бабусі.
Масового, промислового виробництва таких іграшок не існувало доки за справу не взялася Маргарет Штайфф.
Існує кілька легенд про створення улюбленої плюшевої іграшки - Ведмедика Тедді, найпопулярніші - німецька й американська, хоча, насправді, вони доповнюють одна одну.
Легенда німецька розповідає про те, що більше 100 років тому жилася у Швабського містечку Гінген (Gіengen) дівчина Маргарет Штайфф. В дитинстві вона перехворіла поліомієлітом і була прикута до інвалідного крісла. Але природа обдарила її добрим серцем, м'яким характером і "золотими руками". А ще в неї виходило придумувати й шити зовсім незвичайні дитячі іграшки. З часом виготовлення іграшок стало основним заняттям Маргарет, й усе більше знаходилося шанувальників її творчості. Батьки Маргарет допомогли дівчині відкрити свою майстерню дитячих іграшок й ця справа стала родиною. Іграшки робили вручну з натуральної вовни і плюшу, набивали стружкою. Це були ляльки та тварини. Але найпопулярнішим став ведмедик. І відбулося це завдяки улюбленому племіннику Маргарет художнику Рихарду Штайфу, що спостерігаючи за грою ведмедів в Штутгардском зоопарку розробив ескізи та спеціальне кріплення, що дозволяло тваринам рухати лапами і головою, стояти ...
Саме такий ведмедик одержав головний приз на Лейпцігському ярмарку кустарної промисловості. Більш того, він дуже сподобався присутнім на ярмарку американцям, і вони замовили фабриці 3000 ведмедиків…
Легенда американська завдяки курйозному випадкі на полюванні спричинилась до оригінальної назви іграшки – Ведмедика Тедді, котрий став тескою 26 президент США Теодора Рузвельта, а згодом і талісманом Рузвельта.
Тедді користувався шаленою популярністю й ідея виготовлення м'яких ведмедиків була підхоплена в усьому світі - Англія, Шотландія, Америка, Японія. Мінявся дизайн іграшки, матеріали, з яких вона виготовлялася, постійно удосконалювався.
Для дітей усього світу почали робити ведмедів-школярів, ведмедики-військові в повній амуніції, пожежні, лікарі, моряки, клоуни…
Водночас відбулась ще одна доволі дивна проте знакова подія - поява Вінні Пуха.
Безумовно, це найвідоміше ведмежа. Своє ім'я герой книги Алана Мілна запозичив в улюбленого ведмежати сина письменника.
Письменник Алан Мілн і його дружина подарували на день народження своєму сину Кристоферу Робіну в 1921році ведмедика Альфа англійської фірми J.K.Farnell. Кристофер назвав це мохерове ведмежа Вінні Пухум на честь своїх улюбленців в лондонському зоопарку - північноамериканського ведмедя Вінні та лебедя Пуха.
В даний час оригінальні начерки Эрнеста Шефарда зберігаються в Музеї Вікторії й Альберта в Лондоні, а основні малюнки - у Нью-йоркській публічній бібліотеці.
Сьогодні книга Мілна перекладена на двадцять мов, і вже неможливо представити дитячу літературу без його персонажів. З тридцятих років багато фірм приступили до випуску м'яких іграшок - героїв книги. Пізніше одна з компаній Стефана Слезингера закупила права на торгівлю серії Вінні Пухів у США і Канаді. А у 1960 році Уолт Дисней зі скандалом перекупив усі права на Медвежа. І хто б міг подумати, що буде стільки шуму через миле ведмежа, куплене в Лондонському магазині у 1921 році.
У вересні 1981 року 61-літній Кристофер Робін Мілн відкрив пам’ятник ведмедиці Вінні (у натуральну величину) у Лондонському зоопарку (скульптор Лорн Маккин). У 1999 році канадські кавалеристи з «Форт Гарри Хорс» відкрили там же ж другий пам’ятник (скульптор Біллі Эпп), що зображує лейтенанта Гаррі Колборна з ведмежам (саме воно виросши, стало Вінні). Копія останнього пам’ятника споруджена також у зоопарку канадського міста Вінніпег.
Плюшевий ведмідь, що належав Кристоферу Робіну, зараз знаходиться в дитячій кімнаті Нью-Йоркської бібліотеки. Він не дуже схожий на ведмедя, якого ми бачимо на ілюстраціях Шепарда. Моделлю ілюстратору послужив «Буркун», плюшевий ведмедик його власного сина. На жаль, він не зберігся, ставши жертвою собаки, що жила в родині художника.
Авторські права на образ Вінні та його друзів - одні із найприбутковіших у світі, у всякому разі що стосується саме літературних персонажів. Зараз компанія Діснея заробляє на продажі відео- і іншої продукції, зв'язаної з Пухом, 1 мільярд доларів у рік - стільки ж, скільки на створених власне Діснеем знаменитих образах разом узятих.
Іграшки Кристофера Робіна, що стали прототипами героїв книги (крім Крихти Ру, що не зберігся), з 1947 знаходяться в США (віддані туди Милном-отцом на виставку, а після його смерті придбані видавництвом "Даттон"), до 1969 зберігалися у видавництві, а в даний час виставлені в Нью-Йоркській публічній бібліотеці. Багато британців вважають, що ця найважливіша частина культурної спадщини країни повинна повернутися на батьківщину. Питання про реституцію іграшок піднімався навіть у британському Парламенті (1998).
Ще одним не менш відомим «нащадком» став Олімпійський ведмедик символом XX олімпійських ігор, що проходили в Москві в 1980 році, запропонований в 1977 році художником Віктором Чижиковим. Він став символом і оберегом Ігор-80 завдяки своїй добродушності і чарівності. Особливо запам’ятався учасникам Олімпіади і глядачам заключний вечір, коли трибуни стадіону «Лужники» зі сльозами на очах проводжали Ведмедика, що летить на повітряних кулях, під слова чудової пісні Олександри Пахмутовой і Миколи Добронравова.
Американський історик Чарльз Панати, автор книги «Надзвичайні джерела звичайних речей», вважає, що саме винахід плюшевого ведмедя став відправною крапкою для технічного прогресу. Спочатку ведмежата виготовлялися з натурального хутра і дорогих тканин. Але масовий попит зажадав від виробників здешевлення вихідних матеріалів. Тому вже в 1903 році для виготовлення шкіри ведмедя почали використовувати плюшеву тканину, до цього що застосовувалася, в основному, для оббивки меблів. Саме плюшеві ведмедики спонукали виробників тканин розробляти спеціальні матеріали, розраховані винятково на дітей.
У 1930-і роки, після того як годинні механізми стали відносно дешевими, ведмежата стали першими масовими іграшками з заводним механізмом. Після появи дешевих електричних батарейок у 1950-і роки, першою іграшкою, у якій вони були використані, також були плюшеві ведмеді. Крім того, плюшевий ведмедик став першою іграшкою, що говорить і яку можна купати (зразок з’явився в 1956 році).
Сьогодні Ведмедик Тедді став не просто улюбленою іграшкою дітей і дорослих, але і предметом захопленого колекціонування. І в цього хобби є цілком наукова назва - арктофілія (гр. "арктос"- ведмідь і "філос" – аматор ). У багатьох країнах існують клуби аматорів плюшевого ведмедика і навіть присвячені йому музеї. У Великобританії є 25 музеїв, у Німеччині - 6, у Бельгії - 4 і навіть у Японії є ведмежий музей. :)
Тедди став героєм листівок, мультфільмів, пісень і навіть реклами. Під час В'єтнамської компанії він був своєрідним засобом антивоєнної агітації. А в рік 100 літнього ювілею іграшки проходив чемпіонат "Евро-Тедді", у якому брали участь більш двохсот виробників з Європи й Америки.
Ведмедика різних європейських і американських фірм початку XX століття (виробництва до Другої світової війни) - популярний об'єкт колекціонування.
Так ательє Шанель випустило Ведмедик-Карла Лагерфельда на честь чи те 70-річчя, чи те 75-річчя модельєра (ніхто точно не знає його вік).Як вдалося з'ясувати - ведмедик коштує 750 євро і буде продаватися в Лондонському Хэрродс. Загальний тираж - 2 500 екземплярів). Не поступаються Лагерфельду й авторські ведмежата роботи визнанихТеддістів, зокрема Джимми Кейдж, Анастасії Купцової…
Останнім часом (кінець XX - початок XXІ в.) велику популярність набирають плюшеві ведмедики фірми MeToYou. Вони стилізовані під іграшки, «знайдені на горищі». Відмітними їхніми рисами є штучні заплатки, а також зашиті розриви.
За підсумками опитування населення Гонконгу в 2004 році Вінні виявився улюбленим персонажем диснеївських мультфільмів усіх часів. У 2005 році аналогічні соціологічні результати були отримані і на Філіппінах.
11 квітня 2006 на Алеї слави в Голлівуде була відкрита зірка Вінні-Пуха.
Історія Пуха в СССР починається з 1958 року, коли з книгою познайомився Борис Заходер. Знайомство почалося з енциклопедичної статті й переросло любов з першого погляду… У 1960 році переклад видали в тільки що заснованому видавництві «Дитячий світ» з ілюстраціями Аліси Поре. У 1965 книга стала дуже популярною й вийшла у Детгізе. А у студії «Союзмультфильм» під керівництвом Федора Хитрука було створено три мультфільми про Пуха.
Вінні-Пух зображений на поштових марках щонайменше 18 держав (у тому числі пошти СРСР у 1988 р., марка присвячена історії радянського мультфільму). Окремого згадування заслуговує також канадська серія з чотирьох марок, де на одній марці зображений лейтенант Гарри Колборн із ведмежам Вінніпег, на іншій - маленький Кристофер Робін із плюшевим ведмедем, на третьої - герої ілюстрацій Шепарда, на четвертої - диснеївський Пух на тлі Walt Dіsney World у Флориді.
Вінні- Пух був настільки популярний у Польщі, що у Варшаві його ім'я носить вулиця (польск. Ulіca Kubusіa Puchatka).
Офіційна дата народження Вінні-Пуха - 21 серпня 1921, тобто день, коли Кристоферу Робіну Мілну виповнився рік. У цей день Мілн подарував сину плюшевого ведмедя (який, щоправда, одержав ім'я Пуху тільки через чотири роки).
Треба сказати, що й в плюшевого ведмедика є конкретний день народження. У США, Великобританії і скандинавських країнах День Плюшевого Ведмедика відзначають 27 жовтня. А у 2002 році, свято було особливо урочистим: перші 100 років!
Це певно єдиний матеріал, котрий редакція не зможла "підрізати" тобто скоротити до необхідної кількості друкованих знаків, а поділила на 2 блоки для двох номерів :)
АВТОР Я :) час подачі в редакцію вересень 2008 року :)
Комментариев нет:
Отправить комментарий